Автор: протоієрей Сергій Ткаченко, м. Кіровоград
Святий пророк Захарія був священиком і походив з роду Іфамара, сина Аарона. Він мав дружину Єлисавету, також з роду Аарона. Вона була сестрою Анні, матері Пресвятої Богородиці. У Святому Євангелії ми знаходимо свідчення про Захарію та Єлисавету, що вони були прикрашені всіма чеснотами, непорочно проходячи свій життєвий шлях. Святий Апостол і Євангеліст Лука розповідає про них: «Оба они были праведны пред Богом, поступая по всем заповедям и уставам Господним беспорочно» (Лк. 1, 6). Що життя їх було дійсно благочестиве, про це свідчить також і святий їх нащадок, чесний і славний пророк, Предтеча й Хреститель Господень Іоанн. У Писанні сказано: «Итак по плодам их узнаете их.» (Мф. 7, 16): плід від доброго дерева дійсно не може бути поганим, бо, як свідчить те ж Писання: «Аще корень свят, то и ветви» (Рим. 11, 16). Тому і свята гілка — Іоанн могла з’явитися тільки від святого коріння.
Святий Захарія, батько Іоанна Хрестителя, відправляв служіння в Єрусалимі в часи царювання Ірода 1. Він був з денної чреди Авієвої, тобто з роду Авії, черга якого припадала на восьмий тиждень.
(Цар Давид, побачивши, що рід Аарона став дуже багаточисленний, так що не було ніякої можливості всім разом відправляти служіння в храмі, розділив нащадків Аарона на двадцять чотири чреди або лики, щоб вони, один за одним, служили кожен у свій тиждень, відправляючи служби в храмі. У кожній окремій чреді цар вибрав одну найчеснішу людину і зробив її начальником лику, так що кожна чреда мала свого головного священика, а в чреді було більше п’яти тисяч священиків. Для того, щоб не було між головними священиками суперечок про те, кому з них зі своїм ликом коли служити ― вони провели жеребкування, за результаттами якого зробили розподіл. Встановленої черги вони дотримувалися до настання нової благодаті, так що нащадки кожного священика дотримувалися своєї черги по жеребкуванню, який випав їх предку. Восьме жеребкування випало священику Авії (1 Пар. 24, 10), в числі нащадків якого був також і святий Захарія; ось тому він і відправляв протягом восьмого тижня службу в храмі разом зі всією своєю чредою, бо він був головним над рештою священиків свого ряду).
Одного разу, за звичаєм священиків, Захарії потрібно було увійти до храму Господнього для кадіння. Було ж у той час на молитві в храмі безліч народу. Увійшовши в святилище, священик помітив ангела Господня, який стояв праворуч кадильного вівтаря, і його обійняв страх. Але вісник Божий заспокоїв його, сказавши: «Не бійся, Захарія». Утішив він праведного священика, сповістивши, що молитва його приємна Богові, і почувши її, Господь дарує йому милість: Він благословив дружину Захарії Єлисавету, розв’язуючи, не зважаючи на її похилий вік, узи її неплідства . «Вона народить сина, тезоіменного благодаті Іоанна 2, який своїм народженням принесе радість не тільки батькам, але й безлічі людей: «Багато людей, — додав ангел, — зрадіють народженню його». Сповістив ангел Захарії також і про те, що син його буде великий перед Господом не тілом, а духом; він буде поститися і вестиме таке смиренне життя, як ніхто інший. І дійсно, таке ж про нього було і свідоцтво Самого Сина Божого: (Лк. 7, 33). Ангел сказав, що ще в утробі матері Іоанн буде сповнений Духу Святого і багатьох з синів ізраїльських наверне до істинного Господа Бога, що він буде Христовим Предтечею в дусі й силі пророка Іллі і приготує народ до прийняття Господа Спасителя.
Почувши все це, Захарія був здивований і вражений, так що не наважувався вірити сказаному; дивним здавалося йому це тому, що Єлисавета була неплідна, і обидва вони були вже похилого віку. І сказав він ангелу:
— Як мені повірити цьому: адже я вже старий, постаріла також і дружина моя, яка ніколи не мала дітей?
Тоді ангел відповів йому:
— Я — Гавриїл, знаходжуся перед Богом; я посланий сказати і благовістити тобі це. І за те, що не повірив моїм словам, ти будеш німий і не вимовиш жодного слова до тих пір, поки все це виповниться.
Оскільки Захарія в бесіді з ангелом затримався у вівтарі, то народ, який був у храмі, дивувався цьому. Вийшовши до народу, Захарія знаками показав, що він став німий і тоді присутні зрозуміли, що йому у вівтарі було видіння.
Закінчивши свою чреду, Захарія повернувся додому, в гірське місто Іудове Хеврон. Це місто було одним з тих, які були дані жеребкуванням нащадкам Іуди і призначені для проживання священиків.
Коли здійснилося пророцтво, і неплідна досі Єлисавета народила Іоанна, — ім’я це Захарія написав на поданій йому дощечці, — відкрилися вуста Захарії, язик його звільнився, і він став говорити, благословляючи Бога. Сповнившись Святого Духу, він почав пророкувати, благословляючи Господа: «Благословен Господь, Бог Израилев, яко посети и сотвори избавление людем Своим. И воздвиже рог спасения нам в дому Давидове, отрока Своего. Якоже глагола усты святых, сущих от века пророк Его, спасение от враг наших и из руки всех, ненавидящих нас. Как Он сказал устами святых, бывших от века пророков Своих, – спасение от врагов наших и от руки всех ненавидящих нас. Сотворити милость со отцы нашими и помянути Завет Святый Свой. Клятву, еюже клятся ко Аврааму, отцу нашему, дати нам без страха, из руки враг наших избавльшимся. Служити Ему преподобием и правдою пред Ним вся дни живота нашего. И ты, отроча, пророк Вышняго наречешися, предыдеши бо пред лицем Господним, уготовати пути Его.
Дати разум спасения людем Его во оставление грех их милосердия ради милости Бога нашего. В нихже посети нас Восток с высоты, явитися во тьме и сени смертней седящим. Которым с высоты посетит нас Восходящее Светило, чтобы воссиять сидящим во тьме и тени смертной. Направи ноги наша на путь мирен. (Лк. 1, 68-79).
Але настав час, коли народився Господь наш Ісус Христос у Віфліємі, і волхви, які прийшли зі сходу за чудовою зіркою, сповістили Іроду про новонародженого Царя. Тоді Ірод, послав у місто воїнів, щоб убити всіх дітей. Те ж саме він наказав зробити і сином Захарії, про якого багато чув. Іроду були відомі подробиці народження Іоанна, оскільки це викликало страх і подив місцевих жителів. Всі іудеї говорили про це чудо: «Что убо отрочасиебудет?» (Лк. 1, 66). Для того, щоб убити сина Захарії цар окремо послав в будинок Захарії вбивць, але це їм не вдалося.
Коли почалося безбожне биття дітей у Віфліємі, стогін і крики почули у Хевроні, місті Іудові, де жили священики. Тоді свята Єлисавета, взявши сина свого, немовля Іоанна, якому було вже півтора роки — побігла в гори. А святий Захарія у той час знаходився в Єрусалимі, відправляючи службу по порядку чреди своєї. Ховаючись в горах, Єлисавета зі сльозами молилася Богу, щоб Він захистив її з сином. Побачивши з гори воїнів, які ретельно розшукували утікачів і вже були недалеко, вона в жаху забігла до найближчої кам’яної гори: «Гора Божа, прийми мати з сином!» Гора відразу розступилася, прийняла їх у себе, і таким чином вони сховалися від убивць. Не знайшовши тих, кого шукали, воїни ні з чим повернулися до царя. Тоді Ірод послав до Захарії в храм наказ, щоб він віддав йому сина свого Іоанна.
— Я служу нині Господу Богу Ізраїлевому, — відповідав на це святий Захарія, — і не знаю, де тепер знаходиться син мій.
Розгніваний Ірод повторно послав до нього і наказав убити самого Захарію, якщо він не віддасть свого сина. Вбивці кинулися як звірі, прагнучи негайно виконати волю царя, і люто закричали священику:
— Де заховав ти свого сина? Віддай нам його, бо так повелів цар; якщо ж не даси сина свого, то сам загинеш.
На це святий Захарія відповів:
— Тіло моє ви вб’єте, а душу мою прийме Господь.
Тоді вбивці кинулися на Захарію і між храмом і вівтарем убили його, як повелів їм цар. Кров святого, яка пролилася, згустилася на мармурі і затверділа як камінь як свідчення про жорстокість та вічне засудження Іроду. А Єлисавета в той час зі своїм сином знаходилася в горі, що розступилася. Божим велінням було влаштовано для них там печеру, відкрилося джерело води, а неподалік виросла фінікова пальма, на якій з’явилося вдосталь плодів. Коли матір із сином хотіли їсти, дерево нахилялося, подаючи плоди свої, а потім знову випрямлялося.
Через сорок днів після вбивства Захарії, свята Єлисавета, мати Іоанна Предтечі, померла в тій печері, а святий Іоанн годувався ангелом до зрілого віку і знаходився в пустелях до дня явління свого ізраїльтянам.
Царь Ірод, званий в історії Великим, син Антіпатра, царя іудеїв, спочатку був правителем Галілеї, але при першому римському імператорі Октавії Августі, ще до його царювання, в 40 р. до Р.Х., одержав титул іудейського царя і управляв всією Іудеєю, яка тоді була підпорядкована Римській державі.
